Директор сильної і злагодженої команди

Розмову з директором Бородянської СЗОШ І-ІІІ ст. №2 Лазутіною О.В. вела Юлія Бобрик, журналіст.

Загальновідомо, що знання – це сила. Сила творення, добра, суспільної злагоди та поступу. Вона, мов чисте повітря і життєдайна енергія сонця, необхідна нам для будівництва держави. Незабаром школярі почують шкільний дзвоник і перед ними відчиняються двері Країни знань, нових досягнень, цікавих справ та власних талантів. Знову  свіжий запах парт, нових зошитів, підручників, контрольні, тематичні… Яскраве, сповнене цікавих подій, шкільне життя. Але про навчальний рік ми завжди розмірковуємо з позицій учнів або їхніх батьків  і не намагаємося спробувати побувати на місці вчителя, а тим паче директора школи. Як вони готуються до навчального року, яким було їхнє шкільне життя, улюблені предмети, коли самі були школярами.

Наскільки це нелегка професія, розповіла нам Олена Вікторівна Лазутіна, директор Бородянської спеціалізованої школи – загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів.

– Скільки років Ви працюєте в школі?

– У школі – з 1983 року, понад 30 років.

– Як Ви навчалися в школі, Ваш улюблений предмет?

– Я – гуманітарій, тому улюбленими предметами були історія, мова і література. Що ж до навчання? В атестаті – одна «4» з геометрії, решта – «5».

– Дякую, дозвольте запитати про те, що цікавить, на мою думку, Ваших учнів: Ви «прогулювали» уроки, коли навчалися в школі?

– Було, було (сміється – від редактора)… Зізнаюся чесно, один раз було. На вулиці була дуже гарна погода – весна, квітли конвалії, яскраво світило сонце… Хтось невпевнено сказав, що уроку не буде, але ніхто з нас не захотів помітити невпевненості, усі дружно зраділи, що «ніби-то захворів учитель і з легкою душею поспішили за конваліями».

– Ким Ви працювали перш, ніж стати директором?

– Спочатку – у комітеті комсомолу, потім – піонервожатою, згодом – учителем російської мови та літератури, – заступником директора школи з навчально-виховної роботи, і ось тепер – директором школи.

– Професію вчителя Ви здобули у виші, а де навчають директорів? Чи є такі навчальні заклади?

– Тепер такі навчальні заклади є, а за наших часів не було, але є курси підвищення кваліфікації, де вчать «управлінській діяльності». Крім того, у відділі освіти функціонує Школа резерву керівного складу, відвідувачем якої була три роки. Важливим підґрунтям для якісного виконання функціональних обов’язків на новій посаді є 10 років роботи заступником, де управлінську «кухню» засвоювала протягом багатьох навчальних днів.

Скажу відверто, що бути директором надзвичайно складно й відповідально, завжди думаю про героїчний подвиг попереднього директора Сахарук Марії Миколаївни, яка обіймала цю посаду 16 років. За такий стаж директорства потрібно при житті поставити пам’ятник, адже це самовіддана і подвижницька праця, яка має тільки моральний статус і зовсім не оцінена матеріальним еквівалентом.

Про директорство ніколи не думала, але «плох тот солдат, что не мечтает быть генералом». Відданість  alma mater, патріотичне ставлення до неї, бажання створити якісне освітнє середовище, сприяти створенню умов для реалізації творчого потенціалу кожної дитини, зробили свою справу. Я – директор. Розумію, що керівника навчального закладу потрібно «ростити», призначати за молодих років, «коли гориш», є ентузіазм, здорові амбіції, безліч ідей та бажання все це реалізувати.

– Судячи з Ваших слів, можна зробити висновок, що Ви вже знайшли собі наступника…

– Згадую притчу: якщо Ви бажаєте, аби команда виграла змагання «стрибки у висоту», знайдіть одну людину, яка може стрибати на 7 фунтів, а не сім чоловік, кожен з яких стрибає лише на 1 фунт. Так, усвідомлюю відповідальність щодо наступності, тому вважаю, що саме в колективі має «вирости» людина, яка зможе очолити високопрофесійний, амбітний, креативний колектив харизматичних та неординарних особистостей. Тому почала готувати майбутнього керівника, але, на щастя, вона пішла у декретну відпустку і тепер має третього хлопчика. І так, як у вчительському житті «треба повторити, давайте повторимо ще раз»,  почала знову.

– Тоді не могли б Ви назвати, якими якостями має вирізнятися директор школи?

– У першу чергу, він – високопрофесійна особистість, лідер, відкритий до спілкування, мудрий, креативний, зважаючи на умови праці, стресостійкий (сміється).

– Як ви оцінюєте якість інформатизації шкільної освіти сьогодні?

– О, ми в цьому напрямку – флагмани! Ще у далекому 87-му році школа стала пілотною. Починали з АГАТІВ, комп’ютерів, які не входили у двері, тож доставили їх у кабінет інформатики за допомогою крана через вікна. На сьогоднішній день ми маємо три комп’ютерні класи – це 48 комп’ютерів, один із них – для початкової школи. Крім того, 20 навчальних кабінетів мають автоматизовані робочі місця, підключені до Інтернету, наявні широкоекранні телевізори, але й така кількість не задовольняє потреби закладу, до того ж інформаційне суспільство вдосконалюється щодня, наявна техніка швидко зношується, морально застаріває. Але найболючіше місце в питанні інформатизації шкіл – це обслуговування комп’ютерної техніки. На жаль, у районі відсутня посада працівника з обслуговування комп’ютерної техніки, і ця проблема неодноразово піднята перед районною владою.

– Чому, на Ваш погляд,  сьогодні потрібно навчати дітей у першу чергу?

– Щодо відповіді на це запитання, зразу згадуються слова видатного філософа Г. Сковороди: «Що може бути шкідливішим за людину, яка володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця». Зважаючи на цю сентенцію Сковороди, переконана, у першу чергу, високим моральним чеснотам. Гуманності та патріотизму. Саме цього бракує  нашому суспільству та молодому поколінню. У занепаді знаходиться сімейне виховання, проблемою часу є відсутність самоорганізованості, відповідальності, обов’язків.

А чому потрібно навчати майбутніх учителів?

– Образ учителя – майстра, знавця дитячих душ, оратора – завжди буде актуальним. Адже «один хороший учитель може змінити світ». Якщо вчитель поєднує  в собі любов до справи і до учнів, то він досконалий учитель. Отож, майбутній учитель має бути саме таким. Але зауважу, творчого талановитого, креативного вчителя треба мотивувати.

– Як, на Вашу думку, можна мотивувати педагога?

– Справедливою оплатою праці!!!

– Які виникають труднощі в директора школи та вчителя в організації навчально-виховного процесу?

– Школа є державною, але всі проблеми щодо ефективного функціонування доводиться  розв’язувати самостійно. Глобальна проблема – втрата інтересу до навчання, незатребуваність знань у суспільстві, слабка матеріально-технічна база. Болючою проблемою є кадровий голод, особливо молодий, тим більше, чоловічої статі, відсутність мотивації талановитого педагога, статус учителя в суспільстві… Українське вчительство має здорову генетично освітянську моторність, смак і талант до вчительської роботи, традиції і мудрість. Хочеться вірити, що влада зробить усе, щоб зі школи починалася держава.

– За яких умов діалог між директором і вчителем може бути продуктивним і корисним для всіх учасників навчального процесу?

– За умов об’єктивної оцінки професійних якостей учителя, відповідального виконання функціональних обов’язків кожним, тісної співпраці та справжньої довіри.

– А чи можна сказати, що таке поняття як «учитель за покликанням» ще не вмерло?

– За покликанням учителю жити вічно, адже Вчитель торкається Вічності, і ніхто не може сказати, коли закінчується його вплив. Переважна більшість нашого педагогічного колективу є такими. Наш бренд – педмайстерність і талант.

– Не могли б Ви описати, яким має бути педагог?

– Вогнище запалюється вогнищем, особистість – особистістю. Отож, учитель має бути Особистістю, творцем, натхненником, новатором… А найголовніше, вчитель має вміти нахилятися до дитини доти, доки вона не відкриє йому своє серце.

– Судячи з Ваших відповідей, освіта потребує змін. Як Ви думаєте, реформи повинні йти «знизу» (з середини системи) або бути спущені «згори»?

– Безперечно, реформи мають бути ініційовані «знизу», а підтримані «зверху», адже хто, крім учителя-практика, знає їх по-справжньому.

– І напередодні першого вересня не можу не запитати, скільки першокласників Ви приймете цього року? Та чи готова Ваша школа до нового навчального року?

– У цьому навчальному році, як і щороку, у нас справжній бум, класні кімнати не вміщують всіх бажаючих. На сьогодні у нас 116 заяв першокласників (інтерв’ю відбулося 28.07.2015 – ред.). Але бажаючих потрапити до нашої школи набагато більше, то ж інколи, хоч і боляче, але батькам, які мешкають поза нашою територію ми вимушені відмовляти! Що ж до підготовки навчального року: школа завжди трепетно чекає на своїх мешканців і ретельно готується до зустрічі з ними, то ж ми сподіваємося, що і цьогоріч «шкільна хода буде легка».